Охорона праці на малих підприємствах та на мікропідприємствах

 

Відповідно до Господарського кодексу України мікропідприємство – це підприємство із кількістю працюючих до 10 осіб. До них також належать фізичні особи, зареєстровані в установленому законом порядку як фізичні особи підприємці. В Україні число працюючих людей на мікропідприємствах та на малих підприємствах становить досить значну частину. Щоб колектив будь-якого підприємства працював якісно та плідно, його потрібно правильно організувати, створити відповідні умови праці. Важливий показник правильної організації праці - відсутність виробничого травматизму.

Більша частина порушень правил охорони праці допускається на цих підприємствах не випадково. Якщо у великих компаніях і на підприємствах, служби охорони праці збереглися з минулих часів або організовані до вимог чинного законодавства, то мікропідприємства такого багажу не мають, а їх керівники дізнаються про потребу в дотриманні вимог охорони праці найчастіше вперше під час інспекційних перевірок або під час розслідування нещасних випадків.

Переважна кількість нещасних випадків трапляється з вини самих працівників через їхню власну неуважність і незадовільне ставлення до правил безпеки праці. І це незважаючи на те, що більша частина травмованих мають високу кваліфікацію та стаж роботи. Тому один з належних заходів зниження травматизму - організація навчання охороні праці, проведення всіх видів інструктажів. Ці заходи, а також пропаганда безпечних методів роботи формують в працівника чітку психологію щодо дотримання правил безпеки на робочому місці.

Величезною перевагою для мікропідприємств є те, що роботодавець працює в тих же умовах, що й працівник. Є більше шансів вжити заходів щодо зниження або усунення ризиків, оскільки про них роботодавцеві відомо з перших вуст. Ще одна перевага – швидкий процес прийняття рішень роботодавцем.

З іншого боку, мікропідприємства мають свої характерні недоліки. Роботодавець відповідає за всі завдання: розподіл людських ресурсів, управління виробничим процесом, бухгалтерський облік і так далі. Політика підприємства в галузі охорони та безпеки праці є лише одним з багатьох обов’язків. Іншим недоліком є те, що, як правило, проблеми вирішуються в міру їх виникнення і не розглядаються в перспективі. У деяких випадках роботодавці вживають заходів лише після нещасного випадку або аварії. Також роботодавці, як правило проводять будь-які профілактичні заходи безпосередньо на практиці, без ведення офіційної документації (журналів, розпорядчих документів, нормативних актів).

Таким чином, керівникові підприємства необхідно передусім визначитися з посадовою особою, на яку відповідним наказом будуть покладені функції служби охорони праці. Що стосується діяльності фізичної особи-підприємця, то відповідальним може бути призначений або сам підприємець, або найманий працівник (за наявності відповідної підготовки).

Наступним кроком, згідно ст. 18 Закону України «Про охорону праці», що не кожним роботодавцем робиться, має бути організоване навчання керівника і призначеної відповідальної за організацію охорони праці особи на спеціальних курсах. Пройшовши навчання, відповідальна за охорону праці на підприємстві особа отримує відповідне посвідчення. Надалі ця особа, повинна готувати проекти наказів (розпоряджень) з питань охорони праці та вносити їх на розгляд роботодавцю, вести звітність з охорони праці, проводити з працівниками вступний інструктаж з питань охорони праці, забезпечувати належне оформлення і зберігання документації з питань охорони праці та виконувати інші функції служби охорони праці.

Страховий експерт з охорони праці Гощанського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області.

тел. (03650)21146, email: gs Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду

 

 

Порядок звільнення від сплати судового збору при зверненні до суду учасників бойових дій.

Сьогодні багатьом відомо, що учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях незалежно від характеру, предмета та підстав таких позовів. Дане положення підтверджується пунктом 13 частиною 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» відповідно до якого - від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов’язаних з порушенням їхніх прав.

Однак, не всі суди в Україні однаково трактують вищевказану норму Закону, деякі зобов’язують позивачів - учасників бойових дій сплачувати судовий збір, мотивуючи це тим, що така пільга може бути застосована лише у разі звернення до суду з позовом, який стосується порушення прав позивача як учасника бойових дій.

На захист прав та інтересів такої категорії населення України став Верховний Суд, судді якого вважають, що тлумачення пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір є звуженим, а тому не повністю обгрунтоване.

В своїй постанові від 27 червня 2018 року по справі № 572/2088/17 (провадження № 61-12842св18) Верховний Суд вказав, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22 травня 2015 року № 484-VIII (набрав чинності з 01 вересня 2015 року) внесені зміни, зокрема, у статтю 5 Закону України «Про судовий збір» (пільги щодо сплати судового збору), а саме: відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.

Проаналізувавши вищевказану статтю Закону, Верховний суд прийшов до висновку, що дана норма не містить жодних посилань на те, що позов має бути заявлений лише з підстав порушення прав та законних інтересів позивача саме як учасника бойових дій, а також не зазначає, що справа має стосуватись саме порушених прав позивача, що має статус учасника бойових дій, без уточнення характеру такого права та підстав його порушення.

Тому при зверненні до суду від сплати судового збору повинні бути звільненні учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України незалежно від предмету позову.

Щоб отримати правову допомогу дистанційно:

напишіть на нашу електронну пошту: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду або  Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду

зателефонуйте на номери бюро:  (067) 360-88-48 або (068) 016-08-93.

Необхідні документи можна залишити в скриньці для кореспонденції, що знаходиться за адресою: смт. Гоща, вул. Незалежності,20.

 

Гощанське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області інформує

Стан виробничого травматизму та професійної захворюваності

серед страхувальників Рівненської області у І півріччі 2020 року

Упродовж I півріччя 2020 року серед страхувальників відділень управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області зареєстровано 33 страхові випадки, в тому числі 7 страхових випадків зі смертельним наслідком. Групових нещасних випадків не зареєстровано.

У порівнянні з I півріччям 2019 року кількість страхових випадків зменшилася на 6, тобто на 15,4% (з 39 до 33).

Зріс рівень смертельного травматизму – з 3 до 7 нещасних випадків.

Найбільше страхових випадків у Рівненській області зареєстровано у таких видах економічної діяльності:

- оброблення деревини та виготовлення виробів з деревини – 5;

- наземний і трубопровідний транспорт – 4;

- виробництво хімічних речовин і хімічної продукції – 4;

- сільське господарство, мисливство та надання пов’язаних із ними послуг – 3;

- постачання електроенергії – 2;

- лісове господарство та лісозаготівлі - 2.

Порівняно з аналогічним періодом 2019 року збільшилася кількість страхових випадків у виробництві хімічних речовин і хімічної продукції (з 0 до 4), а також у сільському господарстві, мисливстві та наданні пов’язаних з ним послуг (з 1 до 3).

Зменшилася кількість страхових випадків порівняно з аналогічним періодом 2019 року у такому виді діяльності як наземний і трубопровідний транспорт (з 8 до 4) та у виробництві харчових продуктів (з 3 до 0).

Найпоширенішими видами подій, що призвели до настання нещасного випадку, стали:

- падіння потерпілого – 10;

- пригоди (події) під час руху транспортних засобів усіх видів – 7;

- дія предметів та деталей, що рухаються та обертаються – 5;

- падіння, обрушення, обвалення предметів, матеріалів, породи ґрунту тощо – 3;

- дія шкідливих і токсичних речовин – 2.

Основні причини нещасних випадків розподілилися таким чином: організаційні – 22 НВ (68,8%), технічні – 5 НВ (15,6%) психофізіологічні – 5 НВ (15,6%).

З організаційних причин найбільше нещасних випадків сталося через невиконання вимог інструкцій з охорони праці – 14 НВ (63,6%).

Із технічних причин найбільше нещасних випадків  сталося через конструктивні недоліки, недосконалість, недостатню надійність засобів виробництва – 3 НВ (60%).

Із психофізіологічних причин найбільше нещасних випадків сталося через травмування внаслідок протиправних дій інших осіб – 3 НВ (60%).

Упродовж I півріччя 2020 року зареєстровано 1 професійне захворювання

Натомість у I півріччі 2019 року у Рівненській області профзахворювань зареєстровано не було.

Страховий експерт з охорони праці Гощанського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області. тел. (03650)21146, email: gs Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду

 

30 років Декларації про державний суверенітет України

В Декларації про державний суверенітет України, прийнятій Верховною Радою тоді ще Української РСР, 16 липня 1990 року сказано, що: “Верховна Рада Української РСР, виражаючи волю народу України, прагнучи створити демократичне суспільство, виходячи з потреб всебічного забезпечення прав і свобод людини, шануючи національні права всіх народів, дбаючи про повноцінний політичний, економічний, соціальний і духовний розвиток народу України, визнаючи необхідність побудови правової держави, маючи на меті утвердити суверенітет і самоврядування народу України, проголосила державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.“ Цей історичний документ поклав початок розбудові суверенної, незалежної держави, став поворотним пунктом в історії цілої нації, змінив хід подій на користь України. Декларація стала одним із перших рішень Верховної Ради, в якому було розгорнуто програму політико-правового, соціально-економічного і культурного будівництва незалежної України. Прийняття Декларації вселило великі надії у громадян у відродження і економічне зростання для забезпечення матеріальних і духовних потреб українського народу.

Декларація дала підґрунтя для прийняття надзвичайно важливих, основоположних законів нашої держави – Акт про проголошення незалежності України та Конституція України.

За прийняття цієї Декларації проголосувало більш ніж 98 відсотків депутатів тодішньої Верховної Ради.


24 серпня 2000 р. в Україні широко відзначалася знаменна дата: дев’ята річниця з дня проголошення її незалежності. Дев’ять прожитих років для країни - строк невеликий. Проте, він не тільки дозволяє, але й примушує нас підвести деякі підсумки. Вже назріла необхідність осягнути уявним поглядом шлях, який ми пройшли за цей час, тверезо оцінити досягненні результати і зробити певні висновки на майбутнє.

Цей ювілей - добрий привід для того, щоб всім нам (українському суспільству) замислитись: а чи у потрібному напрямку ми рухаємося, чи тим шляхом йдемо, де саме зараз знаходимося, як ми тут опинились і що ж нам робити далі?

Ці питання на сьогоднішній день є надзвичайно актуальними, саме зараз Україні дуже потрібні серйозний, неупереджений і критичний аналіз ситуації, що склалася, чесне викриття причин помилок і невдач, визначення насущних потреб суспільства, справжніх цілей і завдань соціального розвитку, а також вибір найкращих засобів і методів для їх здійснення. Інакше ми не зможемо рухатися у вірному напрямку.

Звертання до цієї проблеми далеко не випадкове. Стимулом до цього послужив очевидний факт: після дев’яти років свого незалежного існування, Україна опинилася на піку затяжної, дуже тяжкої і глибокої загальносистемної кризи, що охопила практично всі сторони життя нашого суспільства. По своїх масштабах і глибині вона вже об'єктивно наближається до національної катастрофи. Тому постала гостра необхідність з’ясувати відповіді на поставлені вище питання, це є вкрай необхідним на сьогоднішній день.

Детальніше...
 

ОСОБЛИВОСТІ ПРИЙНЯТТЯ НА РОБОТУ ТА ОПЛАТИ ПРАЦІ НЕПОВНОЛІТНІХ ПРАЦІВНИКІВ ( з нагоди відзначення 12 червня Всесвітнього дня боротьби із дитячою працею )

Відповідно ст. 43 та ст. 52 Конституції України, - використання праці неповнолітніх на небезпечних для їх здоров’я роботах забороняється, а експлуатація дитини переслідується за законом.

Згідно зі ст. 187 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП) неповнолітні, тобто особи, що не досягли вісімнадцяти років, у трудових правовідносинах прирівнюються у правах до повнолітніх, а в галузі охорони праці, робочого часу, відпусток і деяких інших умов праці користуються пільгами, установленими законодавством України.

У ст. 188 КЗпП визначене загальне правило щодо заборони прийняття на роботу осіб молодше 16 років. Водночас, у цій же правовій нормі передбачено, як виняток, можливість прийняття на роботу осіб, які досягли 15 років, але лише за згодою одного з батьків або особи, що його замінює. Також допускається прийняття на роботу й чотирнадцятирічних, але це стосується, насамперед, учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів для виконання легкої роботи, що не завдає шкоди здоров’ю та не порушує процесу навчання, у вільний від навчання час за згодою одного з батьків або особи, що його замінює.

Відповідно до вимог ст. 24 та ст. 191 КЗпП працевлаштування неповнолітніх здійснюється на підставі трудового договору, який обов’язково укладається у письмовій формі та лише після попереднього медичного огляду. Приймаючи на роботу неповнолітніх, власник або уповноважений ним орган зобов’язаний ознайомити їх із правилами внутрішнього трудового розпорядку, правилами техніки безпеки, виробничої санітарії, протипожежної безпеки. Для осіб, які не досягли 18 років, випробувальний термін при прийнятті на роботу не встановлюється (ч. 3 ст. 26 КЗпП).

Згідно з вимогами ст. 190 КЗпП забороняється застосування праці осіб молодше 18 років на важких роботах і на роботах з шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах. Перелік таких робіт затверджений наказом МОЗ України від 31.03.1994 р. № 46.

Також забороняється залучати осіб молодше 18 років до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми. Перелік таких граничних норм затверджений наказом МОЗ від 22.03.1996 р. № 59.

Залучення працівників молодше 18 років до нічних, надурочних робіт і робіт у вихідні дні також забороняється (ст. 192 КЗпП України).

На кожному підприємстві має вестися спеціальний облік працівників, які не досягли 18 років, із зазначенням дати їх народження.

Для робітників віком до 18 років норми виробітку встановлюються виходячи з норм виробітку для дорослих робітників пропорціонально скороченому робочому часу для осіб, що не досягли 18 років (ст. 193 КЗпП).

Для молодих робітників, які поступають на підприємство, в організацію після закінчення загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних навчальних закладів, курсів, а також для тих, що пройшли навчання безпосередньо на виробництві, в передбачених законодавством випадках і розмірах та на визначені ним строки можуть затверджуватись знижені норми виробітку. Ці норми затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з профспілковим комітетом.

Заробітна плата працівникам молодше 18 років при скороченій тривалості щоденної роботи виплачується в такому ж розмірі, як працівникам відповідних категорій при повній тривалості щоденної роботи (ст. 194 КЗпП). А працівникам молодше 18 років, допущеним до відрядних робіт, оплата праці здійснюється за відрядними розцінками, встановленими для дорослих працівників, з доплатою за тарифною ставкою за час, на який тривалість їх щоденної роботи скорочується порівняно з тривалістю щоденної роботи дорослих працівників.

Оплата праці учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів, які працюють у вільний від навчання час, провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку. Підприємства можуть встановлювати учням доплати до зарплати.

Щоб отримати правову допомогу дистанційно:

напишіть на нашу електронну пошту: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду або  Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду

зателефонуйте на номери бюро:  (067) 360-88-48 або (068) 016-08-93.

Необхідні документи можна залишити в скриньці для кореспонденції, що знаходиться за адресою: смт. Гоща, вул. Незалежності,20.

Правову консультацію можна також отримати:

зателефонувавши на безкоштовний номер системи БПД: 0 800-213-103.

поставивши запитання в месенджер ФБ-сторінки: https://www.facebook.com/Centre.4.Legal.Aid/

поставивши запитання на Інстаграм-сторінці системи БПД   https://www.instagram.com/ualegalaid/?hl=uk

прочитавши правову інформацію на телеграм-каналі «Безоплатна правова допомога» https://t.me/ualegalaid та обговоривши її у нашому чаті - https://t.me/ualegalaidchat

скориставшись правничою вікіпедією WikiLegalAid - https://wiki.legalaid.gov.ua

 

 

ТЕМА: Законодавство України з прав дитини (до Дня захисту дітей, 1 червня 2020 )

Діти наше майбутнє! Тому сьогодні держава Україна сприяє захисту прав дітей, шляхом імплементації міжнародно-правових стандартів по захисту та дотриманню їхніх прав в українське законодавство.

Зокрема, захист прав дітей України ґрунтується на таких законодавчих та нормативно-правових актах: Конвенція ООН про права дитини, прийнята 20 листопада 1989 року, набрала чинності для України з 27 вересня 1991 року.  Цей документ містить провідні положення та принципи щодо захисту дитини від усіх форм фізичного та психічного насильства, образ чи зловживань, економічної експлуатації, захисту права дитини на збереження індивідуальності, на громадянство, ім’я та сімейні зв’язки. Визначається пріоритет інтересів дитини та сім’ї, а також проголошується необхідність надання дітям права користуватися найдосконалішими послугами охорони здоров’я тощо. Зокрема даний документ закріплює основні принципи серед яких : жодна дитина не може бути об’єктом свавільного або незаконного втручання в здійснення її права на особисте і сімейне життя, недоторканність житла, таємницю кореспонденції або незаконного посягання на її честь і гідність, дитина має право на захист закону від такого втручання або посягання.

Серед національного законодавства України провідне місце займає Основний Закон держави - Конституція України, яка визначає, що діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним. Будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються законом. У Конституції України закріплено положення щодо загальних гарантій захисту прав дитинства.

Не лише Конституція сприяє захисту прав дітей, а і низка інших нормативно-правових актів, які деталізують положення названих документів. Серед них, Кодекс України «Про адміністративні правопорушення» визначає, зокрема статтею 184, відповідальність батьків за невиконання ними або особами, які їх замінюють, обов’язків щодо виховання дітей. Особливої уваги заслуговують Сімейний та Цивільний кодекси України. Крім кодифікованих актів чимало Законів України встановлюють порядок та механізм захисту прав дітей , наприклад : Про освіту від 5.09.2017 № 2145-VIII, Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей від 01.1995 № 20/95-ВР,  Про Національну поліцію від 07.2015 року № 580-VIII, Про охорону дитинства від 26.04.2001 № 2402-III, Про соціальну роботу з дітьми та молоддю від 21.06.2001 № 2558-III, Про запобігання та протидію домашньому насильству від 7.12.2017 № 2229-VIII, Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування від 01.2005 № 2342-IV, Про пробацію від 5.02.2015 № 160-VIII.

Детальніше...
 

Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області надає роз’яснення

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникнення і поширення коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020 № 533-ІХ внесено зміни до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105 (далі — Закон України № 1105), якими визначено, що допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), на період перебування в спеціалізованих закладах охорони здоров’я, а також й на самоізоляції під медичним наглядом у зв’язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а також локалізацію та ліквідацію її спалахів та епідемій. Таким особам допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується у розмірі 50 відсотків середньої заробітної плати (доходу) незалежно від страхового стажу.

Відповідно до частини 1 статті 31 Закону України № 1105 підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності.

Порядок, умови видачі та продовження листків непрацездатності визначено Інструкцією про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров’я України від 13.11.2001 № 455 (далі — Інструкція № 455), порядок заповнення листка непрацездатності — Інструкцією про порядок заповнення листка непрацездатності, затвердженою спільним наказом Міністерства охорони здоров’я України за погодженням Міністерства праці та соціальної політики України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 03.11.2004 №532/274/136-ос/1406 (далі — Інструкція № 532).

З метою реалізації вищезазначених законодавчих змін Міністерством охорони здоров’я України (далі — МОЗ України) підготовлено та затверджено наказ «Про затвердження Змін до Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян» від 27.04.2020 № 963                 (15 травня 2020 року набули чинності зміни до Інструкції), яким унормовано видачу листків непрацездатності застрахованим особам на період перебування в спеціалізованих закладах охорони здоров’я, а також на самоізоляції під медичним наглядом у зв’язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Крім того, існує необхідність внесення змін до Інструкції № 532, якими потрібно унормувати порядок заповнення листків непрацездатності зазначеній категорії застрахованих осіб.

Враховуючи тривалий процес розроблення, погодження і затвердження змін до чинних нормативно-правових актів та з метою недопущення порушення права застрахованих осіб на своєчасне отримання допомоги по тимчасовій непрацездатності за період їх перебування в спеціалізованих закладах охорони здоров’я, а також на самоізоляції під медичним наглядом у зв’язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), Міністерством охорони здоров’я України рекомендовано закладам охорони здоров’я у разі видачі відповідних листків непрацездатності лікуючими лікарями в бланках листків непрацездатності зазначати «ізоляція від COVID-19 — 11» як причину непрацездатності для такої категорії застрахованих осіб.

Додатково повідомляємо, що терміни тривалості самоізоляції та перелік осіб, яких віднесено до такої категорії, чітко визначено постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020 № 211. Так, цією постановою затверджено Порядок проведення протиепідемічних заходів, пов'язаних із самоізоляцією осіб, яким передбачено, що строк самоізоляції триває до 14 днів. Пунктом 3 цього Порядку також окреслено чітке коло осіб, які потребують самоізоляції.

Враховуючи викладене, застраховані особи мають право на допомогу по тимчасовій непрацездатності внаслідок перебування у закладах охорони здоров’я, а також на самоізоляції під медичним наглядом у зв’язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а також локалізацію та ліквідацію її спалахів та епідемій, за рахунок коштів Фонду, починаючи з шостого дня непрацездатності, у разі надання листка непрацездатності, виданого в установленому порядку із зазначенням причини непрацездатності «ізоляція від COVID-19 — 11».

Страхувальники при формуванні заяви-розрахунку відповідно до Порядку фінансування страхувальників для надання матеріального забезпечення застрахованим особам у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та окремих виплат потерпілим на виробництві за рахунок коштів Фонду соціального страхування України, затвердженого постановою правління Фонду від 19.07.2018 № 12, в Додатку 1.1 «І. Матеріальне забезпечення» у колонці 10 вказують причину непрацездатності — 11, тобто ізоляція від COVID-19. Відповідно виплата матеріального забезпечення за таким видом непрацездатності проводиться згідно з вимогами до частини другої статті 24 Закону України № 1105 — у розмірі 50 відсотків середньої заробітної плати (доходу) незалежно від страхового стажу.


Також інформуємо, що        03 березня 2020 року Кабінет Міністрів України затвердив постанову № 159 «Про особливості ведення Електронного реєстру листків непрацездатності до забезпечення інформаційної взаємодії електронної системи охорони здоров’я з Електронним реєстром листків непрацездатності». Зазначеним документом відпрацьовано організаційні кроки щодо ведення Електронного реєстру листків непрацездатності, але не визначено дату введення в обіг електронних листків непрацездатності.

На сьогодні міжвідомча робоча група за участі представників Міністерства соціальної політики України, Фонду соціального страхування України, Пенсійного фонду України спільно напрацювала проект Порядку видачі та продовження електронних листків непрацездатності. Однак, документ є на затвердженні в Міністерстві охорони здоров’я України.

Отже, паперові листки непрацездатності продовжують оформляти лікарі для засвідчення тимчасової непрацездатності застрахованої особи і після 01 квітня 2020 року. Підстав відмовляти в призначенні допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах застрахованим особам, які надали належним чином оформленні після 01.04.2020 паперові листки непрацездатності, немає. Робочі органи виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України і надалі здійснюють фінансування таких листків непрацездатності.

 

 

Гощанське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області інформує

 

Навчання та перевірка знань з питань охорони праці

Навчання та систематичне підвищення рівня знань працівників, населення України з питань охорони праці - один з основних принципів державної політики в галузі охорони праці, фундаментальна основа безпеки праці та необхідна умова вдосконалення управління охороною праці та забезпечення ефективної профілактичної роботи, спрямованої на усунення шкідливих і небезпечних виробничих факторів, запобігання нещасним випадкам на виробництві, професійним захворюванням та іншим випадкам загрози здоровю працівників, викликаним умовами праці.

Основним нормативним актом, що регламентує порядок та види навчання, а також форми перевірки знань з охорони праці є НПАОП 0.00-4.12-05 "Типове положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці".

Вимоги Типового положення є обов'язковими для виконання усіма центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, бюджетними установами та суб'єктами господарської діяльності незалежно від форми власності та видів діяльності.

На підприємстві для перевірки знань працівників з питань охорони праці наказом керівника створюється відповідна комісія. Головою комісії призначається керівник підприємства або його заступник, до службових обов'язків якого належить організація роботи з охорони праці. У разі потреби створення комісій в окремих структурних підрозділах, їх очолюють керівник цього підрозділу чи його заступник.

До складу комісії підприємства входять спеціалісти служби охорони праці, представники юридичної, виробничих, технічних служб, представник профспілки або уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці. До складу комісії  можуть залучатися страхові експерти з охорони праці відповідного робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України.

Комісія вважається правомочною, якщо до її складу входять не менше трьох осіб.

Відповідальність за організацію та здійснення навчання та перевірки знань з питань охорони праці покладається на роботодавця.

Консультації, методичну та інформаційну допомогу  в організації навчання  та перевірки знань з питань охорони праці  посадових осіб та інших працівників підприємств можна отримати у Гощанському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області за номером телефону: (03650) 21146.

 

 

ВІДДАЛЕНА РОБОТА НА ПЕРІОД КАРАНТИНУ

ТЕМА: Правове регулювання спільного проживання

чоловіка та жінки без реєстрації шлюб

 

Значного поширення сьогодні набули випадки, коли чоловіки та жінки, утворюючи пару, не реєструють шлюб, а проживають без такої реєстрації в так званому “ цивільному шлюбі ” або в конкубінаті. Конкубінат – поняття, яке виникло ще в Стародавньому Римі і в перекладі означає не заснування родини, від латинського слова concubitus, сумісне мешкання, співжиття)

В Україні такі відносини виникають досить часто, а тому перебування у цивільному шлюбі зачіпає різноманітні сфери життя – цивільні, майнові, сімейні, спадкові та в деяких випадках навіть і кримінальні.

Так, чоловік та жінка можуть розпоряджатися спільним майном, набутим під час фактичного шлюбу, на власний розсуд, без згоди іншого, що може призвести до порушення прав та законних інтересів іншого з подружжя. І в таких ситуація сторона, права якої порушено, вимушена звертатися до суду для захисту своїх інтересів з різними позовами. Наприклад, з позовом про визнання факту проживання однією сім’єю, про визнання майна спільною сумісною власністю, визнання права власності на ½  частину цього майна та поділ такого майна тощо.

Крім того, досить поширена ситуація, коли майно, придбане чоловіком та жінкою за спільні кошти, оформлюється на когось одного. Якщо в зареєстрованому шлюбі це не має юридичного значення, то за умови конкубінату, оформлене на одного з учасників такого союзу, є виключно його майном. Друга сторона права на таке майно не має, доки не доведе в судовому порядку, що воно є спільним.

Під час укладення однією з осіб, що проживали сім’єю, щодо спільного майна договору, який потребує нотаріального посвідчення або державної реєстрації, згода іншого не вимагається. При зареєстрованому шлюбі вимагається нотаріальна згода другої сторони. Як ми бачимо різниця суттєва між зареєстрованим (офіційним) шлюбом та фактичним, без реєстрації.

Враховуючи різний статус фактичного та офіційного подружжя, абсолютно закономірними є випадки зловживання правами, наданими фактичним співмешканцям. Наприклад, жінка вселяється до чоловіка напередодні укладення ним значної угоди, а потім через деякий час розриває відносини й домагається в судовому порядку права на 50 % майна, придбаного за час їхнього спільного проживання. Існує безліч випадків зловживання правами, що виникають у конкубінаті. Саме тому, з метою уникнення майбутніх спорів у судах, при укладенні правочину деякі нотаріуси вимагають підтвердити «самотній» статус його сторін.

Досить багато питань виникає під час спадкування учасниками конкубінату. Наприклад, питання, до якої черги спадкоємців відносити особу в конкубінаті? Як вбачається зі змісту статті 1264 ЦК України — у четверту чергу спадкоємців по закону. І потрапить вона туди лише в разі проживання зі спадкодавцем однією сім’єю не менше ніж п’ять років до часу відкриття спадщини.

Відповідно до статті 1258 Цивільного кодексу України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово, кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги. Той із подружжя, який пережив спадкодавця, належить до першої черги спадкоємців. І мова тут іде лише про зареєстрований шлюб.

Якщо дитина народжується в зареєстрованому шлюбі чоловік вважається батьком цієї дитини, оскільки статтею 122 СК України передбачено, що дитина, яка зачата і (або) народжена в шлюбі, походить від подружжя. Так, відповідно до статті 133 Сімейного кодексу в силу передбаченої законом презумпції батьківства, подружжя записується батьками дитини. І такий запис проводиться автоматично, незалежно від того, чи заперечують вони або хтось із них проти цього. У випадку з конкубінатом, походження дитини від матері визначатиметься на підставі документа закладу охорони дитини про народження дитини, а від батька — за спільною заявою жінки та чоловіка дитини, які не перебувають у шлюбі між собою, як це передбачено статтею 126 СК України. А в разі, якщо чоловік відмовиться визнати своє батьківство, така жінка, якщо не доведе батьківство чоловіка, може стати одинокою мамою і запис про батьків дитини проводитиметься в порядку частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.

Детальніше...
 

Соціально-економічне становище Гощанського району у січні–березні 2020 року

Населення

Чисельність наявного населення в районі, за оцінкою, на 1 березня 2020р. становила 34,3 тис. осіб. Упродовж січня–лютого 2020р. чисельність населення скоротилась на 86 осіб.

Порівняно із січнем–лютим 2019р. обсяг природного скорочення зменшився на 6 осіб.

Кількість живонароджених у січні–лютому 2020р. становила 51 особу, померлих – 122 особи.

Будівництво

У січні–березні 2020р. підприємствами району вироблено будівельної продукції на суму 0,5 млн.грн, що становить 0,1% загальнообласного обсягу.

Зовнішньоекономічна діяльність

У січні–лютому 2020р. експорт товарів становив 3306,1 тис.дол. США, імпорт – 844,9 тис.дол. Порівняно з січнем–лютим 2019р. експорт зменшився на 2,8%, імпорт збільшився на 22,8%. Позитивне сальдо становило 2461,2 тис.дол.

Основу товарної структури експорту складали продукти рослинного та тваринного походження, текстильні матеріали та текстильні вироби.

Найбільші експортні поставки товарів здійснювалися до Німеччини, Ізраїлю, Португалії.

Основу товарної структури імпорту складали текстильні матеріали та текстильні вироби, машини, обладнання та механізми, електротехнічне обладнання, папір та картон.

Найсуттєвіші імпортні надходження товарів здійснювалися з Бельгії, Саудівської Аравії, Китаю, Польщі, Марокко, США.

 

 

ВІДКРИТЕ ЗВЕРНЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ АСОЦІАЦІЇ РАЙОННИХ ТА ОБЛАСНИХ РАД ДО КЕРІВНИЦТВА ДЕРЖАВИ ЩОДО ГРУБОГО ПОРУШЕННЯ ПРИНЦИПІВ ВПРОВАДЖЕННЯ РЕФОРМИ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ

ВІДКРИТЕ ЗВЕРНЕННЯ

УКРАЇНСЬКОЇ АСОЦІАЦІЇ РАЙОННИХ ТА ОБЛАСНИХ РАД ДО КЕРІВНИЦТВА ДЕРЖАВИ

ЩОДО ГРУБОГО ПОРУШЕННЯ ПРИНЦИПІВ ВПРОВАДЖЕННЯ РЕФОРМИ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ

У 2014 році в Україні стартувала реформа децентралізації, головною метою якої було підвищення рівня надання публічних послуг громадянам та відхід від адміністративно-командної моделі керування,  успадкованої від СРСР. Дорожньою картою, що визначала завдання цих перетворень, стала Концепція реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади. Відповідно до цього документа в Україні має бути сформована така система управління на місцях, яка б максимально відповідала потребам жителів, а саме: забезпечення їхньої безпосередньої участі у прийнятті рішень на рівні громади, району та області.

Міжнародною спільнотою та експертним середовищем визнано, що Концепція повністю корелюється з Європейською хартією місцевого самоврядування та основоположними принципами розвиненої демократичної країни.

Українська асоціація районних та обласних рад була серед ініціаторів та розробників зазначеної Концепції й усіма можливими засобами сприяє її впровадженню.

Утім, сьогодні у нас є велике занепокоєння стосовно того, що відповідальні за децентралізацію органи державної влади скеровують її у зовсім інше русло, не дотримуючись Концепції, порушуючи законодавство та елементарні демократичні норми.

Це дуже велика проблема, оскільки слід пам’ятати, що реформа робиться не на рік чи на два, а на покоління.

Тож, ми хочемо акцентувати увагу на низці порушень принципів впровадження децентралізації, що можуть призвести до серйозних негативних наслідків.

I.

Центральні органи влади, що координують реформу, пропагують твердження, що місцеве самоврядування на районному рівні не потрібне

З березня цього року представники центральних органів влади, що координують реформу, а також окремі депутати Верховної Ради публічно заявляють, що органи місцевого самоврядування на районному рівні мають бути ліквідовані. За їхніми словами, функції районної ради частково виконуватимуть місцеві органи державної влади, обласні ради та об’єднані територіальні громади.

Чому районні ради все ж потрібні

По-перше, утворення органів місцевого самоврядування на районному рівні передбачено Концепцією. Функції районних державних адміністрації мають бути передані виконавчим органам, що утворені обраними громадянами районними радами.

По-друге, районні ради є представниками спільних інтересів територіальних громад, відтак управляють об’єктами спільної власності територіальних громад. Іншими словами, чи зможе невелика громада утримувати лікарню, великі культурні та спортивні об’єкти, чи архіви? Як показує практика – ні. Це є додатковим тягарем для бюджету та інфраструктури таких громад.

По-третє, виборний орган на субрегіональному рівні дає можливість громадянам як брати участь в управлінні, так і здійснювати політичний контроль за виконанням завдань.

По-четверте, наявність районних рад в системі управління дозволяє зберегти «буферну» зону між найнижчими і найкрупнішими адміністративно-територіальними одиницями.

По-п’яте, на сьогодні існування районних рад передбачено у ст. 140 Конституції України, тож їхня ліквідація є прямим нехтуванням нормами Основного Закону.

За сучасної конституційної основи не може застосовуватися і модель факультативного формування районних рад: коли районні ради можуть утворюватися за рішенням обласних рад з підстав і в порядку, визначених законом. Так звана, «факультативна» модель статусу районних рад суперечитиме, в першу чергу, конституційним принципам унітаризму, який передбачає уніфіковану організацію місцевого самоврядування в усіх регіонах держави, та може призвести до розбалансування не лише системи муніципального управління, але й бюджетної системи.

Які  наслідки можуть бути за відсутності районних рад

Відсутність виборних органів на субрегіональному рівні значно звузить право громадян на управління місцевими справами. Знизиться якість надання соціально важливих послуг, таких як медицина, культура та транспортні перевезення. Виникне вакуум  координації між громадами, а також повністю зміниться система фіскальної політики, що буде додатковим тягарем для інших суб’єктів управління.

Асоціація неодноразово зверталася до координаторів реформи з пропозиціями стосовно конкретного переліку повноважень районних рад. Утім, такі пропозиції повністю проігноровані.

Переконані, що формування системно-структурної організації органів публічної влади на районному рівні має ґрунтуватися на визначених Конституцією України принципах. Йдеться, головним чином, про дотримання принципів народного суверенітету, народовладдя та народного представництва.

У сучасній демократичній державі не може бути виключень із вказаних керівних засад та не можуть формуватися адміністративно-територіальні рівні організації публічної влади поза цими вимогами, бо тоді відповідні державні рішення можуть визнаватися такими, що суперечать Конституції держави та європейським стандартам.

Переконані, що збереження проміжного (субрегіонального, районного) рівня адміністративно-територіального устрою вимагає формування системи органів публічної влади, що має включати: представницькі та виконавчі органи; виборні та призначувані; державні та самоврядні.

II.

При формуванні укрупнених районів та затвердженні перспективних планів громад Урядом не враховується думка самих громад

Нещодавно завершилися публічні обговорення перспективних планів формування громад та формування укрупнених районів. Обговорення проводилися Міністерством розвитку громад та територій спільно із профільним парламентським Комітетом. До заходів були запрошені, серед інших, органи місцевого самоврядування та їх асоціації.

Консолідовані пропозиції  з формування укрупнених районів, що були надані учасниками обговорень, здебільшого не враховані.

Більше того, Уряд  в закритому режимі  розпочав затвердження перспективних планів. Але ніхто не знає, в якій редакції і чи враховані пропозиції учасників обговорень. А якщо не враховані, то чому відхилені?

Також виключно не демократичним є надання безпрецедентних можливостей Уряду. Відповідно до нещодавно ухваленого Закону № 2653, Уряд може змінювати межі адміністративно-територіального устрою, визначати центри громад. У зазначеному Законі не передбачено обов’язковість погодження таких рішень ні з органами місцевого самоврядування, ні з президентською вертикаллю.

Ще однією проблемою стали методики формування громад та укрупнених районів, критерії яких мають формалістичний характер і зовсім «відірвані» від життя.

Чому методика формування громад та районів має бути змінена, а при публічних обговореннях необхідно дослуховуватись до органів місцевого самоврядування

По-перше, формат публічних обговорень передбачено чинним законодавством, а процес зміни територіальних кордонів органів місцевого самоврядування відповідно до Європейської хартії місцевого самоврядування, яку Україна ратифікувала ще у 1997 році, не може здійснюватися без врахування думки громад.

По-друге, не можна порушувати принципи добровільності, закладені у законодавстві, й безоглядно приєднувати вже утворені успішні громади до нових громад, зміщуючи їхні центри.

По-третє, при формуванні укрупнених районів, використання тільки критерію кількісних показників чисельності населення не дасть якісних результатів. Тож мають враховуватися рівень та доступність надання послуг, організаційна спроможність районних органів влади надавати населенню закріплені за ними законодавством публічні послуги належної якості, шляхове сполучення, інфраструктурна потужність адміністративного центру районів та інші критерії.

По-четверте, методика формування територій громад повинна враховувати особливості самих громад.

Які наслідки можуть бути від відсутності публічних обговорень та недосконалості методик

Відсутність реальних публічних обговорень при формуванні меж громад та районів призведе до соціальної напруги. Тож пропозиції органів місцевого самоврядування, що висловлюють думку жителів конкретних територій, мають бути враховані.

Крім того, недосконалість методик формування районів та громад поставить під загрозу зручність проживання людей у своїх громадах, їх культурні та економічні особливості.

Цей документ можна визначити як рефлексію на звернення районних, обласних рад та об’єднаних територіальних громад, а також на результати он-лайн обговорення питань впровадження децентралізації з керівниками органів місцевого самоврядування, що відбулося 23 квітня 2020 року.

З огляду на зазначене, звертаємось до Вас із проханням взяти до уваги наші застереження та пропозиції, тим самим не допустити згортання реформи, яке означатиме відхід від демократичного та європейського розвитку нашої держави!

Ухвалено Рішенням Правління Української асоціації районних та обласних рад від 24 квітня 2020 року

 


JPAGE_CURRENT_OF_TOTAL